Where Is My Mind??

Ми тонемо у власних почуттях,втрачаємо розум від власних думок.Таке відчуття ,наче стою на краю скелі,а внизу океан.Такий безжальний,холодний океан...Скільки разів можна лягати в ліжко з думкою про нове життя?Коли ж завершаться пошуки спокою?

Варто лише глянути на зорі,які світять над нашими головами і все змінюється:океан стає теплішим,скелі не такими сірими,і тоді ми розуміємо,що потрібно жити на повну,жити так,як ніколи не наважувалися раніше.                                                                     О чарівна місячна ноче,подаруй мені хоч краплину тепла ,і в моїй душі запалають вогники маленького Парижа!